Інші статті

  • 10 рецептів найсмачнішої куті

    Без цієї страви не обходиться жоден різдвяний стіл. Її готують особливо шанобливо, бо КУТЯ - є символом єднання людини з Богом

  • Найкращий подарунок зроблений власноруч

    Зимові свята не за горами. А що порадує ваших близьких більше ніж маленький сувенір зроблений вашими руками? (СХЕМИ РІЗДВЯНОЇ ВИШИВКИ)

  • Трав"яні чаї - найкращі ліки

    Саме вони врятують від нежитю, кашлю та будь-яких осінніх простуд. Калина, малина, чебрець та м"ята вилікують значно краще за таблетки

  • Розшитий жупан був ознакою заможності

    Кобеняк, чугаївка, кунтуш, чумарка - то не набір іноземних слів, а види верхнього вбрання українців.

  • На Зелені свята плетуть вінки-обереги

    Вважається, що саме на Трійцю Бог сторив усі рослини на Землі. Тому заготовлені під час свят лікарські трави та чаї мають надзвичайну силу

  • Керамическая посуда прибавлят здоровья

    Издавна известно, что керамическая посуда обладает способностью вытягивать из людей негатив, одновременно наполняя блюда энергией всех четырех стихий – солнца, воды, огня и земли

  • Українські вишиті сорочки - вишиванки

    Українська вишита сорочка або, як кажуть нині, просто «вишиванка» має давню історію. Появу самої вишивки датують 2 століттям до нашої ери, а в Україні вона начебто з`явилась у 11-12 столітті. Можливо і раніше, але письмових згадок не було.

  • Сіль виявляє закоханих

    З одного боку, вона – усюди, з іншого – без неї нікуди. Хлібом і сіллю мати благословляла молодих до вінця. Господар клав хліб із сіллю на межі на урожай

  • У хаті має бути щонайменше три види рушників

    Цей атрибут супроводжував українця протягом усього життя. У нього загортали новонароджених, з рушниками проводжали й у останню путь

  • На здоров"я породілі приносили хліб

    З вагітністю та пологами в українців пов"язано чимало обрядів. Так, пуповину хлопчикам перерізали на сокирі, дівчаткам - на веретені

  • З Яблучним спасом приходить осінь

    Після церкви, родина врочисто сідала за стіл: їли яблука з медом і запивали виноградним або яблуневим вином – «щоб садовина родила»

  • На Маковея починаються проводи літа

    Обрядовою їжею цього дня є «шуліки». Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки і заливають медом з розтертим маком

  • Святому Іллі дякують хлібороби

    2 серпня на Іллі закінчується календарне літо. Селяни чекали цього свята і казали: «На Іллі новий хліб на столі». Починався посів озимини

  • На жнива славлять землю та Бога

    Основні зажинки починали 21 липня. Перший сніп — «дідух» — прикрашали стрічками та квітами і зберігали до Різдва

  • Купало очищає та дарує красу

    Із віруванням у чудодійну силу сонця, води та роси, пов”язаний звичай купатися у росі. Робити це треба до сходу сонця

  • На Івана Довгого визначали погоду

    Червень багатий на народні прикмети. Цього місяця українці завершують сіянки та починають збирати врожаї ранніх. У кінці місяця уже на осінь затихають птахи

  • Лікарські трави заготовляють до сходу сонця

    Травники кажуть, що на Зілоту (23 травня) рослини мають найбільшу силу. У селах цього ж дня годували корів жовтими квітками, щоб молоко й масло були жовтими

  • Під час сіянки грошей не позичають

    Колись говорили, що на Яремин день (14 травня) і лінивий виходить в поле. Коли день погожий, то й у жнива буде сонячно

  • На Юрія збирали росу

    У цей день (6 травня) господині готували святковий обід. На столі обов”язково мусили бути молочні страви. На Гуцульщині ще ліпили із сиру різні скульптурки - коники, баранці

  • 21 квітня не ходять в ліс через гадюк

    На Руфа все з землі рушиться: і трава, і всяка зелень, і все, що посіяно й посаджено в цей день, піде рости вгору. І всяка гадина полізе із землі, а птиця полетить з вирію

  • Хрін у пасхальному кошику - символ незламності людського духу

    На західній Україні до посвяти носили звичний плетений кошик, тим часом на Галичині страви освячували у хустках чи скатертинах

  • Великодні писанки роблять у суботу

    Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Це тиждень найсуворішого посту

  • У Вербну неділю не садять городину

    За народними переконаннями, «котики» свяченої верби вбережуть горло від хвороби. Знахарі широко використовували таку вербу для лікування ревматизму, лихоманки

  • На Сорок Святих готують сорок вареників

    Вважається, що саме на весняне рівнодення, прилітають перелітні птахи. Тому напередодні жінки випікають печиво — ”жайворонків” та ”голубів”. Їх дарують дітям та сусідам

  • У Великий піст роблять добро

    Стародавні християни дотримувалися Великого посту з особливою суворістю, утримуючись навіть від вкушання води

  • На Масляну ліпили вареники з сиром

    Їжа стає найважливішою формою життя. У народі говорили, треба їсти стільки разів, скільки собака махне хвостом

  • До Водохреща жінки не прали

    Дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Воду до свята приносили тільки чоловіки

  • На Маланку лякають дерева

    Під Старий Новий рік рослини розуміють людську мову, а тварини самі розмовляють по-людському. Тварини скаржаться Богові на господарів

  • Схеми розмірів допомагають не помилитись

    Багато хто з нас досі користується різними ситемами розмірів одягу. Найрозповсюдженішою з них на сьогодні є європейська. (таблиця співвідносності-ФОТО)

  • Відрізана коса позбавляла жінку влади

    Бажаючи принадити женихів, дівчини вплітали в косу обривок мотузка від церковного дзвону.Коса та заплетена в неї стрічка символізують готовність дівчини до шлюбу

  • Бабая бояться у всьому світі (ФОТО)

    Більш ніж 100 різних художників намалювали, як вони уявляли Бабая. Виявляється цим героєм залякують не лише у карпатських селах

  • Українським лялькам не робили обличчя (ФОТО)

    Мотанка є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Не можна малювати обличчя ляльці, щоб не завдати дитині шкоду

  • Святий Миколай приносить подарунки

    В ніч на 19 грудня, до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під подушку подарунки. Але часом там може виявитися і різка - попереджувальний знак

  • На свято Андрія дізнаються свою долю

    Чого дівчата тільки не вигадували, щоб поворожити та спробувати заглянути у своє майбутнє. Найбільше ж хотіли дізнатися про заміжжя, парубки тим часом капостили та пустували, бо цього вечора їм усе прощалося

  • Вироби з вовни не можна викручувати

    Ми нерідко засмучуємося, коли кофточка, піджак або штани раптом втратили свій вигляд. Продовжити життя речей допоможуть правила догляду за одягом з різних матеріалів.

  • Керамічний посуд додає здоров’я

    Здавна відомо, що керамічний посуд має здатність витягувати з людей негатив. Водночас він наповнює страви енергією усіх чотирьох стихій – сонця, води, вогню та землі.

  • Весільний рушник вишивають однією голкою

    Вважається, що лицьовий бік рушника – то для людей, а виворітний – для Бога. Перший відображає те, що ми робимо, а другий – що думаємо. Тож якщо виворіт неохайний, то й життя подружньої пари буде лише напоказ.

архів статей
Стаття

Поштові листівки дарують 140 років (ФОТО)

Кожного року напередодні новорічних на поштампах сіл, містечок та міст вишиковуються черги людей, що підписують поштові листівки. У час смс-сок та е-мейлів отримати таку неабияка розкіш - це значить що людина тебе поважає. Вона витратила час  та  шукала слова саме тобі.

Мало хто знає, однак цього року поштовим листівкам 140 років. У світі вони були введені в обіг з 1 жовтня 1869 р. на території Австро-Угорщини, під владою якої перебували на той час Галичина і Буковина. З грудня 1871 р. для народів, які перебували під владою Австро-Угорщини, такі інформаційні картки мали написи двома мовами. Перший напис -німецькою мовою, другий - однією з мов народів, які населяли Габсбурзьку монархію: італійською, польською, словенською, чеською, українською.
Перші в світі ілюстровані поштові листівки видали в Німеччині 1870 р. під час франко-пруської війни. Ілюстровані українські листівки започаткувала серія карток з куточками Києва, видана 1895 р. київським видавцем Степаном Кульженком. Відома також листівка з львівськими краєвидами, яка пройшла пошту 1895 р. Збереглася ілюстрована листівка, видана в Коломиї • накладом Юзефа Аккорда, котра пройшла пошту 22 липня 1898 р. На початку XX ст. за короткий час поштові листівки в Україні набули широкого розповсюдження.
Особливе місце в історії української поштової листівки безперечно належить Коломиї, що на Івано-Франківщині. Тут упродовж другої половини XIX-XX ст. діяли 32 друкарні, які видавали українську продукцію, що давало підстави для діяльності багатьох видавництв. Першу українську друкарню в Коломиї відкрили брати Михайло та Федір Білоуси, де друкували і поштові листівки. Поштові листівки, видані Михайлом Білоусом, і натепер є великою рідкістю і потребують окремого дослідження. Створене на поч. XX ст. Яковом Оренштайном у Коломиї видавництво «Галицька накладня» свою працю присвятило національному відродженню українського народу та його державотворчій діяльности. Значний внесок видавець зробив і в справу видання українських поштових листівок.
У Коломиї поштові листівки продукували й інші видавці. Так у 20-их і 30-их роках XX ст. поштові листівки видавали накладами: Аккорда, Шпербера, Міллера, Жіборського, Зімблера, Ґінзберґа, Ґотліба, Сеньківського, Фельдмана, Сененсіба. Всі ці люди були переважно власниками дрібних книжково-паперових і канцелярських крамниць. Листівки замовляли в друкарнях Коломиї та інших міст Прикарпаття. Здебільшого це були видові листівки, на яких зображені вулиці міста, ринок, ратуша, церкви, пам'ятники тощо.
Цікаві кольорові серії листівок з куточками Коломиї видавали також у містах Польщі, Австрії, окремі - у Львові. Аналіз поштівок, які друкували в Коломиї до 1939 р., дає можливість усвідомити розмах видавничої діяльности, яка існувала в нашому краї, та роботу видавців з пропаганди творів українського мистецтва й культури, народних звичаїв і обрядів. Багато листівок дають можливість побачити пам'ятники архітектури, котрі не збереглися до наших днів, підтвердити деякі історичні події, відновити яскраві сторінки історії нашого краю.